Першоджерело: Cell Reports by Field, Chopra et al. — «Adipose TGFβ-asprosin memory promotes obesity relapse and offspring obesity susceptibility», опубліковано 10 вересня 2026 року.
Більшість людей, які хоч раз схуднули, знають цей сценарій: кілограми пішли, а за рік-два частина (або й усі) повернулися. Зазвичай це пояснюють «зірвався», «не вистачило сили волі». Нове дослідження команди з Case Western Reserve University та Harrington Discovery Institute (Клівленд, США), опубліковане в журналі Cell Reports, пропонує біологічне пояснення: ожиріння залишає в жирових клітинах тривалу «памʼять», яка підтримує підвищений рівень гормону апетиту аспрозину — навіть коли зайва вага вже скинута.
Одразу важливе застереження: ключові експерименти проведено на клітинах і мишах, а не на людях. Тож це новина про механізм, а не про готові рекомендації чи ліки.
Що таке аспрозин і хто його вивчає
Аспрозин — гормон, який виробляє жирова тканина. Його відкрила група доктора Атула Чопри ще 2016 року: аспрозин надходить у кров, стимулює печінку викидати глюкозу, а в мозку діє на центри голоду й посилює апетит. У людей з ожирінням рівень аспрозину в крові зазвичай вищий. Утворюється гормон із гена FBN1 (фібрилін-1), а в мозку діє через рецептор PTPRD.
Нова робота відповідає на запитання: чому після схуднення цей «сигнал голоду» не повертається до норми?
«Уявіть, що сигнал, який стимулює апетит, застряг у положенні “увімкнено” день за днем — попри те, що ви схудли».
— Атул Чопра, старший автор дослідження
Механізм: запальний «перемикач», який не вимикається
За даними авторів, ключову роль відіграє запальний сигнальний білок TGF-β1, якого в жировій тканині при ожирінні стає більше. У культурі жирових клітин усього чотири дні впливу TGF-β1 підвищували активність гена Fbn1 і вироблення аспрозину. І головне — це підвищення зберігалося ще 14 днів після того, як сигнал прибрали.
Причина — епігенетична: змінюється «упаковка» ДНК (хроматин) навколо гена, і він залишається в активному, «відкритому» стані. Сама послідовність ДНК при цьому не змінюється — змінюється те, наскільки легко клітина її «читає».
«Це було схоже на клацання вимикачем світла, який лишається увімкненим навіть після того, як ви прибрали палець».
— Атул Чопра
Що побачили на мишах
Миші, які спершу набули ожиріння, а потім схудли, зберігали підвищений рівень аспрозину. Коли їм знову давали жирний корм, вони набирали вагу швидше і більше, ніж тварини без такої «історії».
Далі дослідники блокували цей шлях на різних рівнях — від гена Fbn1, що виробляє гормон, до рецептора в мозку, який на нього реагує, а також нейтралізували сам аспрозин антитілами. У всіх випадках надмірного повторного набору ваги не відбувалося. Автори також перевірили свої висновки на загальнодоступних наборах даних мишей і людей, а частину результатів підтвердила незалежна лабораторія.
«Рецидив ожиріння — це не провал сили волі чи дисципліни. Його спричиняє стійка біологічна памʼять».
— Атул Чопра
«Памʼять», що передається потомству
Друга частина роботи стосується вагітності. За даними авторів, TGF-β1 проникає крізь плаценту й «програмує» жирові клітини плоду. Нащадки мишей з ожирінням мали вищий рівень аспрозину і сильніше набирали вагу на жирному кормі; у потомства самок, які зазнали впливу TGF-β1, ознаки «відкритого» хроматину в зоні гена Fbn1 були приблизно на 65% вираженіші. Блокування аспрозинового шляху знімало і цю схильність.
Це перегукується з даними спостережних досліджень у людей: ожиріння матері повʼязане з вищим ризиком ожиріння в дитини. Але в людей на вагу дитини впливає багато чинників одночасно — генетика, харчування в родині, рух, середовище, — і автори прямо це визнають.
До чого тут GLP-1 препарати
Відомо, що після припинення семаглутиду чи тирзепатиду значна частина людей поступово повертає втрачену вагу. Автори вважають, що їхній механізм може бути одним із пояснень: препарат тимчасово пригнічує апетит, але, за їхньою гіпотезою, не стирає епігенетичну памʼять у жирових клітинах. Після відміни «сигнал голоду» знову бере гору.
Ідея цікава, але поки це гіпотеза, перевірена на тваринах. Для практики висновок інший і давно відомий: рішення про старт чи відміну GLP-1 терапії ухвалюють разом із лікарем, а харчування, білок і фізична активність під час лікування важливі саме для того, щоб зберегти результат.
Обмеження дослідження
- Це доклінічна робота. Вирішальні експерименти проведено на клітинах і мишах. Метаболізм і регуляція апетиту в людей складніші.
- Аспрозин — не єдиний гравець. На повернення ваги впливають і зниження витрати енергії після схуднення, і гормони лептин та грелін, і сон, стрес, звички, середовище.
- Ліків поки немає. Автори планують клінічні дослідження, щоб перевірити, чи можна блокуванням аспрозину або «скиданням» епігенетичних міток запобігти набору ваги в людей. До реальних терапій — роки.
Водночас ідея «памʼяті ожиріння» не нова: ще 2024 року науковці з ETH Zurich у журналі Nature показали, що жирова тканина людей і мишей зберігає епігенетичні зміни після значного схуднення. Нова робота додає до цієї картини конкретний механізм і конкретний гормон.
Що це означає на практиці
Дослідження не дає нової «дієти проти аспрозину» — і варто остерігатися тих, хто її пропонуватиме. Але воно допомагає змінити ставлення до проблеми: якщо після схуднення апетит лишається сильнішим, це, найімовірніше, біологія, а не слабкий характер. Тому план підтримки ваги має бути таким самим продуманим, як і план схуднення.
- Сприймайте підтримку ваги як окремий етап. Після досягнення цілі поступово виходьте на калорійність підтримки, а не повертайтеся до старого раціону за тиждень. Розрахувати її допоможе формула Mifflin–St Jeor.
- Робіть ставку на ситість. Білок у кожному прийомі їжі (риба, птиця, яйця, бобові, кисломолочні продукти) і клітковина з овочів, цільних злаків та бобових допомагають довше не відчувати голоду при тій самій калорійності.
- Рухайтеся регулярно. У дослідженнях люди, які довго втримують вагу, зазвичай мають високий рівень фізичної активності — щоденні прогулянки плюс силові тренування 2–3 рази на тиждень.
- Слідкуйте за динамікою. Регулярне зважування (наприклад, раз на тиждень) дозволяє помітити повернення 1–2 кг, а не 10.
- Не забувайте про сон і стрес. Недосипання підсилює апетит і тягу до калорійної їжі.
- Шукайте підтримку. Довготривалий супровід дієтолога чи лікаря, особливо після завершення медикаментозної терапії, підвищує шанси зберегти результат.
Головна думка цього дослідження проста: якщо вага повертається, це не привід звинувачувати себе. Організм справді може «памʼятати» ожиріння, тому стратегію підтримки ваги варто будувати на довгий термін, без жорстких обмежень, яких неможливо дотримуватися роками.
Джерело: Cell Reports by Field, Chopra et al. — Adipose TGFβ-asprosin memory promotes obesity relapse and offspring obesity susceptibility (2026); Case Western Reserve University — прес-реліз.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря чи дієтолога.
