Першоджерело: Childhood Obesity by Kerr K.W., Chang A.T., Sulo S., Stutts J.T., Panchalingam T., Ryder J.R. (DOI: 10.1177/21532176261486979); прес-реліз — Ann & Robert H. Lurie Children’s Hospital of Chicago.
Препарати групи агоністів GLP-1 — ліраглутид, дулаглутид, семаглутид — за кілька років перетворилися з «ліків від діабету» на один із головних інструментів лікування ожиріння. Дедалі частіше їх призначають і підліткам. Але коли апетит різко падає, а порції зменшуються вдвічі, виникає закономірне питання: чи встигає організм, який ще росте, отримувати все необхідне? 21 вересня 2026 року команда з дитячої лікарні Lurie Children’s і Медичної школи Файнберга Північно-Західного університету (Чикаго, США) опублікувала в журналі Childhood Obesity одну з перших великих відповідей на це питання — і вона змушує насторожитися.
Що зробили дослідники
Автори скористалися національною базою страхових даних США за 2017–2022 роки, яка охоплює понад 100 мільйонів пацієнтів. З неї відібрали 2031 дитину віком 10–17 років, яким уперше призначили препарат GLP-1 — через ожиріння, предіабет або діабет 2 типу. Важлива умова: до початку лікування жодних діагнозів, пов’язаних із дефіцитом поживних речовин, у цих дітей не було.
Далі дослідники простежили, що відбувалося протягом першого року терапії: які діагнози з’являлися в медичних записах і чи отримували діти консультацію з харчування.
Розподіл препаратів відображає реалії 2017–2022 років:
- ліраглутид (Віктоза / Саксенда) — 78,6% призначень;
- дулаглутид (Трулісіті) — 10,4%;
- семаглутид (Оземпік / Вегові) — 9,1%.
Тирзепатид (Мунджаро / Зепбаунд) у вибірку не потрапив — для підлітків його тоді ще не застосовували.
Що знайшли: 16,8% за рік і майже жодних консультацій
Протягом року після початку лікування у 16,8% дітей — тобто приблизно в кожної шостої — лікарі діагностували дефіцит поживних речовин або пов’язане з ним ускладнення. Найчастіше це був дефіцит вітаміну D (12,4%); також фіксували аліментарну та залізодефіцитну анемію.
Друга цифра, можливо, ще промовистіша: лише 5% дітей отримали задокументовану консультацію з харчування в перші 30 днів терапії, і менше ніж 25% — протягом шести місяців.
Старший автор роботи, доктор Джастін Райдер, віцеголова з досліджень хірургічного департаменту Lurie Children’s, пояснює, чому підлітки — особлива група:
«Оскільки обґрунтоване застосування GLP-1 у педіатрії стає дедалі поширенішим, нам потрібно розуміти ризики в періоди швидкого росту та статевого дозрівання».
— Джастін Райдер, PhD, Lurie Children’s Hospital of Chicago
«Такі нутрієнти, як вітамін D, залізо та кальцій, викликають особливе занепокоєння в підлітковому віці».
— Джастін Райдер
Причина зрозуміла: саме в 10–17 років закладається пікова кісткова маса, на яку людина «спиратиметься» все життя, а потреба в залізі зростає через швидке збільшення м’язової маси та об’єму крові, у дівчат — ще й через початок менструацій.
Чому на GLP-1 легко недоотримати поживні речовини
Механізм тут не таємничий. Препарати GLP-1 сповільнюють спорожнення шлунка і знижують апетит — саме тому вони й допомагають схуднути. Але разом із калоріями «зникає» і частина вітамінів, мінералів та білка. Якщо при цьому з раціону першими випадають не солодощі, а риба, м’ясо, молочні продукти чи яйця (бо «не лізе», нудить або просто не хочеться), дефіцит стає питанням часу. Нудота й інші шлунково-кишкові побічні ефекти, типові для початку терапії, ситуацію лише погіршують.
У дорослих про це говорять уже кілька років: професійні товариства радять на тлі GLP-1 стежити за білком, щоб разом із жиром не втрачати м’язи, і за мікронутрієнтами. Нове дослідження показує, що в дітей ця проблема не теоретична, а цілком реальна — і поки що часто залишається поза увагою.
Обмеження дослідження
Перш ніж робити висновки, варто чесно назвати, чого ця робота не доводить:
- Немає контрольної групи. Дослідники не порівнювали дітей на GLP-1 із такими самими дітьми з ожирінням без препаратів. А дефіцит вітаміну D і анемія досить поширені серед підлітків з ожирінням і самі по собі. Тож сказати, яку частку дефіцитів «додали» саме ліки, неможливо.
- Страхові дані — не аналізи крові. Дефіцит фіксували лише тоді, коли лікар поставив відповідний діагноз. Дитину, якій ніхто не перевіряв рівень вітаміну D, рахували «здоровою» — тобто реальна цифра може бути як вищою, так і нижчою.
- Інший набір препаратів. У вибірці переважав ліраглутид; сучасні семаглутид і тирзепатид знижують апетит сильніше, і для них картина може відрізнятися.
- Консультації могли не потрапити в записи. Частина порад щодо харчування, ймовірно, звучала на звичайному прийомі в ендокринолога, але не кодувалася окремо.
Водночас головний меседж авторів від цих обмежень не залежить: харчування на тлі терапії треба планувати заздалегідь, а не реагувати, коли проблема вже з’явилася.
«Ми сподіваємося, що наші результати привернуть так необхідну увагу до важливості проактивного контролю харчування, коли GLP-1 призначають дітям, — замість того щоб чекати, поки буде діагностовано дефіцит».
— Джастін Райдер
Що це означає на практиці
Препарати GLP-1 дітям призначає лише лікар, і рішення про лікування та добавки — теж його компетенція. Але батькам і самим підліткам корисно знати кілька речей:
- Попросіть про консультацію з харчування на старті. Не через пів року, а одразу, разом із першим рецептом. Саме цього, за даними дослідження, не вистачало більшості пацієнтів.
- Обговоріть з лікарем аналізи. Базовий рівень вітаміну D, феритин і загальний аналіз крові до початку терапії та під час неї дозволяють помітити проблему раніше, ніж вона проявиться втомою чи частими хворобами.
- Менша порція — щільніший вміст. Коли їсти хочеться мало, кожна ложка має «працювати»: спочатку білок і овочі, потім гарнір, а солодке й снеки — у самому кінці черги.
- Білок у кожному прийомі їжі. Яйця, риба, птиця, кисломолочний сир, йогурт, бобові допомагають зберегти м’язи під час схуднення — для організму, що росте, це особливо важливо.
- Не пропускайте продукти, багаті на ключові нутрієнти. Орієнтири EFSA для підлітків 11–17 років: вітамін D — 15 мкг на день, кальцій — 1150 мг, залізо — 11 мг для хлопців і 13 мг для дівчат.
Приклади продуктів, які допомагають закрити ці потреби навіть невеликими порціями (орієнтовні дані):
| Продукт і порція | Вітамін D, мкг | Кальцій, мг | Залізо, мг |
|---|---|---|---|
| Скумбрія атлантична, 100 г | ≈13–16 | ≈12 | ≈1,6 |
| Сардини консервовані з кісточками, 100 г | ≈4,8 | ≈380 | ≈2,9 |
| Яйце куряче, 1 шт. (≈50 г) | ≈1 | ≈28 | ≈0,9 |
| Яловича печінка, 100 г | ≈1 | ≈6 | ≈6,5 |
| Сочевиця варена, 150 г | 0 | ≈28 | ≈5 |
| Молоко 2,5%, 250 мл | ≈0,1 (без збагачення) | ≈300 | ≈0,1 |
| Твердий сир, 30 г | ≈0,1 | ≈220 | ≈0,2 |
Зверніть увагу: їжею закрити норму вітаміну D в Україні восени та взимку складно навіть дорослим — сонця замало, а жирна морська риба на столі буває не щодня. Тому питання про добавку вітаміну D (і, за потреби, заліза) варто обговорити з педіатром чи ендокринологом, а не вирішувати самостійно: дозування залежить від аналізів.
Головне з цього дослідження: препарати GLP-1 можуть бути корисним інструментом для підлітків з ожирінням, але вони зменшують кількість їжі — а отже, якість кожної тарілки стає вдвічі важливішою. Ліки без плану харчування — це лише половина лікування.
Джерело: Childhood Obesity by Kerr K.W., Chang A.T., Sulo S., Stutts J.T., Panchalingam T., Ryder J.R. (2026), DOI: 10.1177/21532176261486979; EurekAlert! by Ann & Robert H. Lurie Children’s Hospital of Chicago — «GLP-1s linked to nutritional deficiencies in children».
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря.
