Першоджерело: Appetite by Nurkkala M. et al., University of Oulu (2026)
Майже кожен хоч раз «заїдав» поганий день шоколадкою або відкривав холодильник, не відчуваючи голоду. А хтось, навпаки, постійно рахує калорії й відмовляє собі в усьому. Де межа між звичайною поведінкою і тією, що вже заважає тримати вагу чи почуватися добре? Досі для фінського населення не було навіть точки відліку, з якою можна порівняти результат конкретної людини.
12 жовтня 2026 року Університет Оулу (Фінляндія) повідомив про дослідження, опубліковане у вересні в науковому журналі Appetite. Вчені проаналізували дані майже 9 000 жителів Північної Фінляндії і вперше розрахували для країни референсні значення харчової поведінки з урахуванням віку та статі. Головний висновок: те, що є «типовим», суттєво відрізняється в 35 і в 70 років, у чоловіків і жінок, у людей з різною вагою. Розбираємо, що саме знайшли і як це застосувати.
Три виміри харчової поведінки: що таке TFEQ-R18
Дослідники використали Трифакторний опитувальник харчової поведінки (Three-Factor Eating Questionnaire, скорочена версія з 18 питань — TFEQ-R18). Це один з найпоширеніших інструментів у дієтології та дослідженнях ожиріння. Людина сама відповідає на запитання, а результат за кожною шкалою переводять у бали від 0 до 100. Опитувальник оцінює три риси:
- Когнітивне (свідоме) обмеження — наскільки людина навмисно контролює, що і скільки їсть, щоб не набрати вагу чи схуднути: свідомо бере менші порції, уникає певних продуктів.
- Неконтрольоване харчування — схильність їсти більше, ніж хотілося, втрачати контроль над кількістю, «не могти зупинитися», коли їжа поруч.
- Емоційне харчування — звичка їсти у відповідь на емоції: тривогу, самотність, нудьгу, смуток, а не через фізичний голод.
Жодна з цих рис сама по собі не є «хворобою». Помірне свідоме обмеження допомагає тримати вагу, а невеликі епізоди емоційного харчування трапляються майже в усіх. Проблема виникає, коли якась риса виражена надто сильно порівняно з «нормою» — але щоб це оцінити, потрібно знати, яка ця норма.
Хто брав участь у дослідженні
Робота спирається на дані трьох популяційних когорт Північної Фінляндії — великих груп жителів регіону, за якими науковці спостерігають роками. На момент заповнення анкет учасникам було приблизно 33–35, 45–46 і 68–70 років. Загалом проаналізували відповіді майже 9 тисяч людей.
Керувала дослідженням Мар’юкка Нурккала (Marjukka Nurkkala), постдокторська дослідниця відділу досліджень здоров’я населення Університету Оулу. Роботу виконано разом зі спортивно-медичною клінікою ODL (Оулу) та Університетом Східної Фінляндії.
Ключова цінність дослідження не в одному «сенсаційному» відкритті, а в тому, що воно дає таблиці референсних значень: лікар, дієтолог чи психолог тепер може порівняти бали конкретної людини з її ровесниками тієї ж статі та з подібним індексом маси тіла (ІМТ).
Вік: молодші частіше заїдають, старші частіше контролюють
Найпомітніша закономірність стосується віку. У прес-релізі університету її сформульовано так:
«Неконтрольоване та емоційне харчування було більш вираженим серед молодших дорослих, тоді як когнітивне обмеження частіше траплялося серед старших дорослих».
Чому так — дослідження напряму не пояснює, адже воно порівнює групи в один момент часу, а не стежить за тими самими людьми впродовж життя. Можливі пояснення, які обговорюють у науковій літературі: у 30–35 років більше стресу, роботи, недосипу й нерегулярного режиму, а з віком люди частіше отримують від лікаря поради щодо ваги, цукру чи тиску і свідомо змінюють раціон. Також може відігравати роль «ефект покоління» — різні звички, з якими люди виросли.
Стать і вага: жінки сильніше обмежують себе й частіше заїдають емоції
Другий блок результатів стосується відмінностей між чоловіками й жінками:
«Жінки повідомляли про вищий рівень як когнітивного обмеження, так і емоційного харчування, ніж чоловіки. Порівнянної різниці між статями в неконтрольованому харчуванні не спостерігалося».
Зв’язок з вагою виявився таким: зі зростанням ІМТ у середньому частішали неконтрольоване та емоційне харчування. Із свідомим обмеженням картина складніша — воно теж зростало з ІМТ, проте серед жінок з найвищими ступенями ожиріння трохи знижувалося.
Важливо не плутати причину і наслідок. Дослідження не доводить, що емоційне харчування спричиняє зайву вагу або що вага спричиняє заїдання. Людина з вищою вагою може частіше намагатися обмежувати себе саме через бажання схуднути — і це, своєю чергою, впливає на відповіді в анкеті.
Що кажуть самі дослідники
Головна практична думка роботи — відмовитися від універсальної мірки:
«Неможливо встановити єдиний поріг, придатний для всіх, щоб визначити, коли харчова поведінка є відхиленням від норми».
Мар’юкка Нурккала окремо наголошує на контексті, в якому слід читати нові таблиці:
«Інтерпретуючи референсні значення, важливо пам’ятати, що на харчову поведінку можуть впливати, зокрема, цілі щодо контролю ваги».
Тобто високий бал «обмеження» в людини, яка саме зараз свідомо худне за планом дієтолога, означає зовсім не те саме, що такий самий бал у людини, яка роками живе в режимі суворих заборон. Автори пишуть, що наступним кроком мають стати дослідження того, як три риси взаємодіють між собою і яку зміну балів можна вважати значущою під час лікування ожиріння.
Варто пам’ятати й про обмеження: це самозвіт (люди самі оцінюють свою поведінку), дані зібрано лише в одному регіоні Фінляндії, а дизайн — поперечний, тож про причинно-наслідкові зв’язки робити висновки не можна. Переносити конкретні числа на українців напряму теж не варто — проте самі закономірності добре узгоджуються з попередніми дослідженнями в інших країнах.
Що це означає на практиці
- Заїдати емоції часом — нормально. Особливо в 30–40 років це поширена риса, а не особиста «слабкість». Насторожитися варто, коли їжа стає головним або єдиним способом впоратися зі стресом, з’являються переїдання до дискомфорту й почуття провини.
- Помічайте тригери. Простий щоденник на 1–2 тижні — що, коли і в якому настрої ви їли — часто показує закономірності: пізній вечір, втома, сварки, нудьга. Тоді можна шукати іншу «відповідь»: прогулянку, дзвінок другові, душ, чай.
- Не морити себе голодом удень. Неконтрольоване харчування часто посилюється після довгих перерв у їжі. Регулярні прийоми їжі з білком, клітковиною та цільнозерновими продуктами зменшують ризик «зриву» ввечері.
- Обмеження — гнучке, а не жорстке. Свідомо стежити за порціями — корисно. Але суворі заборони на цілі групи продуктів часто закінчуються протилежним ефектом. Краще правило «здебільшого корисне + трохи улюбленого», ніж «ніколи і нічого».
- Порівнюйте себе зі своїми, а не з «ідеалом». Норма для 25-річного студента й для 70-річної пенсіонерки різна — і це тепер підтверджено цифрами.
- Зверніться до фахівця, якщо переїдання повторюється щотижня, супроводжується втратою контролю, соромом чи компенсацією (голодуванням, блюванням, виснажливими тренуваннями). Це може бути ознакою розладу харчової поведінки, з яким допомагають лікар, психотерапевт і дієтолог.
Отже, велике дослідження Університету Оулу показало, що харчова поведінка — річ залежна від віку, статі й ваги: молодші дорослі частіше їдять емоційно й неконтрольовано, старші — більше себе обмежують, а жінки в середньому і контролюють себе сильніше, і частіше заїдають емоції. Нові референсні значення допоможуть фахівцям точніше бачити, де закінчується норма, а для нас це добре нагадування: стосунки з їжею варто оцінювати в контексті власного життя, а не за однією універсальною міркою.
Джерело: Appetite by Nurkkala M. et al., University of Oulu (2026) — «Normative values of the Three-Factor Eating Questionnaire-R18 in three Northern Finland cohort populations by sex and BMI classes»; прес-реліз STT Info by University of Oulu від 12.10.2026.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря чи психотерапевта.
